Хтось з відомих у свій час дуже влучно сказав: Впевненість у собі – це золотий баланс між боязкістю відстояти свою власну точку зору та агресивністю.
Є таке російське слово: самодостаточность: з одного боку, ти незалежний від зовнішніх оцінок, з іншого вмієш контролювати свою поведінку та емоції. Стратегія самодостатності є найбільш дієвою на шляху подолання невпевненості та вмінню відстоювати свою точку зору без крику та істерик.
Давайте поставимо собі просте запитання: Коли ви буваєте впевненими у собі на 100 відсотків? та проаналізуємо кожну з ситуацій. Ласкаво прошу до обговорення без флуду.

Когда я точно знаю что то што я доказываю неопровержимый факт тогда я уверен в себе на 100%.

Я трохи не про те! Зазвичай, під впевненістю оточуючі розуміють вміння людини захистити себе за допомогою ліктів. Чи не звідси ростуть ноги у такого популярного зараз прислів‘я нахабність – друге щастя? Між тим, саме така агресивна поведінка та життєва позиція – темна сторона невпевненості у собі. То чи існує насправді якесь об‘єктивне трактування поняття «віра у себе»? І якщо воно існує, то як обрати золоту середину між впевненістю у собі та агресивністю до оточуючого середовища?

Тепер про свою впевненість.
Коли я впевнений у тому, що мої слова та дії стовідсотково правильні, що саме це я й хотів сказати та зробити, що саме завдяки цим словам та діям я досягну потрібного мені (!) результату, що ніхто і ні за яких обставин не має найменшого права критикувати їх – ось тоді я почуваюсь впевнено.
Коли я стою на шляху вибору і не вагаюсь у яку сторону звернути, а впевнено знаю, що саме обравши цю дорогу, я досягну найвищого результату – ось тоді я почуваюсь впевнено.
Коли я вмію сказати "ні" у такий потрібний момент і коли у мене вистачає мужності не прогнутися від чужої наполегливості – ось тоді я почуваюсь впевнено.
Коли я вчасно бачу вигідну для себе можливість та вмію її використати - ось тоді я почуваюсь впевнено.
Коли я впевнена, що я – унікальний, особливий, єдиний у своєму роді чолов'яга, якого ні з ким не можна порівняти – я почуваюсь поза критикою і поза конкуренцією. І це робить мене впевненим.
А вас коли і що?

Жигало ну ти философ

коли я почуваюсь впевнено – це дає мені повну свободу дій, сміливість ризикувати та вигравати, силу відстоювати себе, свою точку зору та свій спосіб життя. Треба ламати стереотипи та змінювати себе!
якщо людина не дозволяє собі робити те, що їй дуже кортить, вона гасить свою Енергію – а збита хвиля енергії - в кінці кінців ламає "гасило" (той щит, яким збивається!)...треба більше собі дозволяти, але до якої міри? Хто як вважає?

Время от времени можно дать слабость перед самим собой,но никак перед своими поставленными целями. Слабость даст решения ситуации-поставленая цель даст свободу действия!

щоб досягти впевненості у собі тре визнати та не боятися зізнатися власне самому собі у своїй недосконалості. Подивитись на себе з боку, очима оточуючих тебе людей. Якщо зможете зробити це, тоді ви запросто зможете змінити у собі деякі негативні ключі в бік позитиву.

Від мене нічого не залежить…Ще й як залежить! І час і місце тут грають не другорядну роль! набагато важливіше змісту усього вами сказаного – це презентація змісту. Тому необхідно навчитися правильно себе подавати а не тупо передавати зміст!
я наприклад в реалі можу сам розпоряджатися власним життям і не залежати від думки оточуючих. Люди, які хочуть ближче "познайомитися з собою" без критики та страхів, готові нести відповідальність за свої вчинки, а не вимагати, аби інші піклувалися про них. Вони самі контролюють своє життя.
І ще...не треба жертв заради когось! Це благородно, так , але до жертв звикають і потім це сприймають, як невід'ємну належну необхідність, "одолжение" з твого боку. Дуже часто, через певне почуття відповідальності чи до любові до тієї чи іншої людини, ми поводимо себе за сценарієм життя, який написав хтось зовсім інший...Самі пишіть собі сценарій! І не соромтеся у фантазії сюжетних клубків!

Депресія буває різною: блискавки людського всесвіту можуть за своєю мінливістю далеко переважити настрої Природи, не кажучи вже й про сезонність. Думаю, всередині нас - своя природа із своїми законами.
депресія - це набагато сильніше і небезпечніше від найчорніших думок, вона - надовго, коли нічогісінько не можеш робити, навіть задоволення найзвірячіших потреб тебе не обходить, без лікарів ніяк не обійдешся і треба лікуватися. Я переконуюся в цьому щоразу, коли болісна порожнеча заповнюється емоціями, байдуже, якими, аби її не відчувати....
Звісно без сонця і тепла неможливо жити, серце скиглить від передчуття холоду та зими, від думки, що тепло та сонце повернуться аж за півроку. Але!
Треба намагатися насолоджуватися життям, навіть осіннім чи зимовим!